СПЕЦИФІЧНА РЕАКЦІЯ ОРГАНІЗМУ

ПЛАЧ

Психологічна допомога:

  • не залишайте постраждалого наодинці;
  • встановіть фізичний контакт із постраждалим (візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече чи спину, погладьте його по голові), дайте йому відчути, що ви поруч;
  • застосовуйте прийоми "активного слухання" (вони допоможуть постраждалому скинути негативну інформацію): періодично вимовляйте "ага", "так", кивайте головою, тобто підтверджуйте, що слухаєте та співчуваєте; повторюйте за постраждалим уривки фраз, у яких він виражає свої почуття; говоріть про свої почуття і почуття постраждалого;
  • не намагайтеся заспокоїти постраждалого. Дайте йому можливість виплакатися і виговоритися, "виплеснути" із себе горе, страх, образу;
  • не задавайте запитань, не давайте порад. Ваше завдання – вислухати.

СТРАХ

Основні ознаки страху:

  • напруга м'язів (особливо обличчя);
  • сильне серцебиття;
  • прискорене поверхневе дихання;
  • знижений контроль над власною поведінкою;
  • зменшення слиновиділення (пересихання в роті).
Психологічна допомога людині, що знаходиться під впливом страху:
  • покладіть руку постраждалого собі на зап'ястя, щоб він відчув ваш спокійний пульс. Це буде для нього сигналом: "Зі мною хтось поруч, я не один";
  • дихайте глибоко і рівно. Спонукайте постраждалого дихати в одному з вами ритмі (психологічне підлаштовування під спокійне дихання людини, яка надає допомогу);
  • якщо постраждалий говорить, слухайте його, виявляйте зацікавленість, розуміння, співчуття;
  • зробіть постраждалому легкий масаж найбільш напружених м'язів тіла, якщо це в даній ситуації доцільно.

АПАТІЯ

Основні ознаки апатії:

  • байдуже ставлення до оточуючих;
  • млявість;
  • загальмованість;
  • повільна, з довгими паузами, мова.
Психологічна допомога людині, що знаходиться у стані апатії:
  • поговоріть з постраждалим. Задайте йому кілька простих запитань: "Як ваше ім'я?"; "Як ви себе почуваєте?"; "Чи хочете їсти?";
  • проведіть постраждалого до місця відпочинку, допоможіть зручно влаштуватися (обов'язково зняти взуття);
  • візьміть постраждалого за руку чи покладіть свою руку йому на чоло;
  • дайте постраждалому можливість поспати чи просто полежати;
  • якщо немає можливості відпочити (подія на вулиці, у громадському транспорті, чекання закінчення операції в лікарні), то більше говоріть з постраждалим, залучайте його до будь-якої спільної діяльності (прогуляйтеся, сходіть випити чаю чи кави, допоможіть оточуючим, що потребують допомоги).

СТУПОР

Основні ознаки ступору:

  • різке зниження чи відсутність довільних рухів і мови;
  • відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотики, пощипування);
  • "застигання" у визначеній позі, стан повної нерухомості;
  • можлива напруга окремих груп м'язів.

Психологічна допомога людині, що знаходиться у стані ступору:

  • зігніть постраждалому пальці на обох руках і притисніть їх до основи долоні. Великі пальці повинні бути виставлені назовні;
  • кінчиками великого і вказівного пальців масажуйте постраждалому точки, розташовані на чолі, над очима посередині між лінією росту волосся і бровами, над зіницями;
  • долоню вільної руки покладіть на груди постраждалого;
  • підлаштуйте своє дихання під ритм його дихання;
  • людина, перебуваючи у ступорі, може чути і бачити, тому говоріть їй на вухо тихо, повільно і чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні). Необхідно будь-якими засобами домогтися реакції постраждалого, вивести його зі стану загальмованості.

РУХОВЕ ЗБУДЖЕННЯ

Основні ознаки рухового збудження:

  • різкі рухи, часто безцільні і безглузді дії;
  • ненормально голосна мова чи підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки, іноді абсолютно безглузді речі);
  • часто відсутня реакція на людей, що з нею спілкуються (зауваження, прохання, накази).
Психологічна допомога людині, що знаходиться в стані рухового збудження:
  • використовуйте прийом "захоплення": знаходячись позаду, просуньте свої руки постраждалому під пахви, пригорніть його і злегка нахиліть на себе;
  • ізолюйте постраждалого від оточуючих;
  • говоріть спокійним голосом про те, що він відчуває, що його хвилює в даній ситуації, що йому хочеться в даний момент;
  • не сперечайтеся з постраждалим, не задавайте запитань, у розмові уникайте фраз з часткою "не", що відносяться до небажаних дій (наприклад: "Не біжи", "Не розмахуй руками", "Не кричи").
Рухове порушення триває недовго, після чого може настати стан нервового тремтіння, плачу, а також агресивного поводження.

АГРЕСІЯ

Основні ознаки агресії:

  • роздратування, невдоволення, гнів (з будь-якого, приводу);
  • нанесення оточуючим ударів руками чи будь-якими предметами;
  • словесна образа, лайка;
  • м'язова напруга;
  • підвищення кров'яного тиску;
  • почервоніння шкіри;
  • напруженість м'язів обличчя;
  • пильно-зухвалий погляд агресора.
Якщо не надати допомогу розлютованій людині, це призведе до небезпечних наслідків: через зниження контролю за своїми діями людина буде робити необдумані вчинки, може нанести каліцтва як собі й іншим.

Психологічна допомога людині, що знаходиться у стані агресії:

  • зведіть до мінімуму кількість оточуючих;
  • дайте постраждалому можливість "випустити пару" (наприклад, виговоритися, викричатися чи "побити" подушку). Потрібно деструктивну енергію перевести в конструктивну;
  • намагайтеся, за можливістю, не дивитися прямо в очі агресивній людині, тому що це сприймається завжди як виклик;
  • демонструйте доброзичливість. Навіть якщо ви не згідні з постраждалим, не звинувачуйте його самого, а висловлюйтеся з приводу його дій. Інакше агресивна поведінка буде спрямоване на вас. Не рекомендується говорити: "Що ж ти за людина!" Варто сказати: "Ти жахливо злишся, тобі хочеться усе рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід з цієї ситуації";
  • намагайтеся, при сприятливій ситуації, розрядити обстановку смішними коментарями чи діями;
  • агресія може бути погашена також страхом покарання. Але це не в усіх випадках допомагає.

Доручіть постраждалому роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням.


НЕРВОВЕ ТРЕМТІННЯ

Основні ознаки нервового тремтіння:
  • раптове тремтіння – відразу після інциденту або через якийсь час;
  • сильне тремтіння всього тіла чи окремих його частин – тремор (людина не може тримати в руках дрібні предмети, запалити сигарету);
  • реакція продовжується досить довго (до декількох годин);
  • людина відчуває сильну втому і має потребу у відпочинку.

Психологічна допомога людині під час нервового тремтіння:

  • візьміть постраждалого за плечі і сильно, різко потрясіть протягом 10-15 сек.;
  • продовжуйте розмовляти з ним, інакше він сприйме ваші дії як напад;
  • після завершення реакції необхідно дати постраждалому можливість відпочити, бажано покласти його спати.
Під час надання допомоги людині, що потерпає від нервового тремтіння, забороняється:
  • обіймати постраждалого чи притискати його до себе;
  • укривати постраждалого чимось теплим;
  • заспокоювати постраждалого, говорити, щоб він узяв себе в руки.


ІСТЕРИКА

Основні ознаки істеричних припадків:

  • надмірне збудження, безліч рухів, театральні пози;
  • мова емоційно насичена, швидка;
  • крики, ридання.

Психологічна допомога постраждалим, що перебувають в стані істерики:

  • вилучіть глядачів, створіть спокійну обстановку (немає глядачів, немає й істерики). Залишіться з постраждалим наодинці, якщо це не небезпечно для вас;
  • зненацька зробіть дію, що може сильно здивувати (можна дати ляпас, облити водою, з гуркотом упустити предмет, різко крикнути на постраждалого);
  • говоріть з постраждалим короткими фразами, упевненим тоном ("Випий води", "Умийся");
  • після істерики настає виснаження сил. Укладіть постраждалого спати. Викличте "швидку допомогу". До прибуття фахівців спостерігайте за його станом;
  • не потурайте бажанням постраждалого.

ПАНІКА

Невідкладні дії для подолання паніки:

  • слід відволікти, хай на короткий термін, увагу людей від джерела страху або збудника паніки;
  • дати постраждалим можливість хоч на мить забути про страх;
  • у цю хвилину необхідно переключити увагу з дій панікера на людину мислячу, холоднокровну, носія спокою та розважливості;
  • у такій ситуації необхідні владні й голосні команди, чіткі, обґрунтовані розпорядження;
  • як тільки паніка спаде – у людей виникає підвищена активність. Її слід зразу використати, залучивши всіх до рятувальних або ліквідаційних робіт.
Якщо паніка вже охопила значну кількість постраждалих необхідно людей поділити на менші групи, з кожною з яких буде легше працювати. Дуже важливим є особистий приклад поведінки лідера, керівника групи: виважені розпорядження, достовірне викладення фактів, підтримання порядку, особисті приклади мужності та гуманності.